Історичне минуле і сьогодення села Льотниче

«Уміння берегти – це стає настійним велінням часу ….Важливо сьогодні з усією пристрастю будити в людях саме цю потребу – оберігати життя в усіх його проявах , природній мудрості й гармонійності , берегти свою одвічну колиску і красу трав і мову кожного народу, кожний сплеск духовності , кожне зернятко вселюдського досвіду .»
Ці слова Олеся Гончара стали ніби епіграфом нашого життя . З них випливає і один з напрямків роботи бібліотеки сьогодні – відродження історії нашого краю , історії кожного маленького куточка нашої Батьківщини , звідки пішло наше родове коріння .
Село Льотниче в історичному плані ще зовсім молоде. Свій відлік воно веде з 1909 року. В той час це були 5 сільських  хат приписаних до Володимира-Волинського. Жителі міста Володимира-Волинського ще пам’ятають, як літаки АН-2 ( «кукурузники» ) кружляли над містом, адже неподалік, у селі Льотниче , Володимир – Волинського району  розміщувався аеродром – льотне поле для посадки і злету «кукурузників». Звідси і пішла назва Льотниче   від побудованого поляками у 1932-1934 рр. аеродрому (по-польськи «льотнисько»). Воно майже в притул розкинулось біля древнього Володимира-Волинського і тут проживає дуже багато хороших родин. Але  має одну характерну особистість, якої не можна віднайти в селах з більш довгим історичним віком. Люди  прибули сюди з інших місць України. Так, що корінних родів практично немає.  Згодом від аеродрому залишилися тільки спогади, а злітно-посадкову ґрунтову смугу віддали під городи. І тепер тут випасають худобу, садять городи та косять сіно. Історія цього аеродрому нерозривно пов’язана з історією села Льотниче, яке було засноване на початку ХХ століття. Фактично це була вулиця, що примикала до Володимира-Волинського та вела до цегельного заводу.
В мирний післявоєнний час сюди було переселено багато родин з-за річки  Буг, також переселені жителі міста Володимира-Волинського.
Територія Льотничівської сільської ради сьогодні розташована в центральній частині Володимир-Волинського району.
Структура : Село Льотниче – центр Льотничівської сільської ради. До складу сільради входять   села:  Когильне, Поничів, Володимирівка та Острівок. Територія : 6193 га.    Населення : 2632 особи, з них 1118 працездатних. Безробітних 24 особи (8 чоловіків і 16 жінок). В нашому селі проживає народний депутат України –  Віктор Олійник.
Від с. Льотниче до м. Луцьк 75 км, а до м. Володимир-Волинський 1 км. Недалеко знаходяться міста Ковель (56 км) та Нововолинськ (19 км).Основні вантажно пасажирські перевезення здійснюються через залізничну станцію Володимир-Волинський, відстань до якої складає 1 км . До національної автомобільної дороги Н-22 Устилуг — Луцьк — Рівне 3 км, а до регіональної автомобільної дороги Р- 15 Ковель — Володимир-Волинський — Червоноград — Жовква – 1 км . До аеропорту м. Луцьк 85 км.        Перша школа на території Льотничівської сільської ради, що охоплює села Льотниче, Острівок, Когильне, Поничів, з’явилася ще у роки Першої світової війни в 1910 році. Розбудовуватись село почало після Великої Вітчизняної війни. В 1976 році споруджено пам’ятник воїнам-односельцям, які загинули у роки Великої Вітчизняної війни.
В 1988 році було побудовано в селі дитячий садочок на 50  місць .
Нова, двоповерхова, сучасна школа відкрила свої двері з 1996 року.   Рішенням Володимир-Волинської районної ради з січня 2012 року школа реорганізовується у навчально-виховний комплекс «школа-садок». Багато зусиль прикладає педагогічний колектив, очолюваний директором Кревською Н. В., депутатом районної ради   для того, аби школа для дітей була затишною і привітною. Тепер це велике приміщення з просторими класними кімнатами, спортивним та актовим залами, сучасно обладнаною їдальнею,
У школі функціонує загін волонтерів. Діти опікуються людьми похилого віку. Допомагають у веденні домашнього господарства, проводять зустрічі та записують спогади ветеранів Великої Вітчизняної війни.
У селі Льотниче Володимир-Волинського району у 2006 році відкрили територіальний центр, який дивує красою і навіть помпезною обстановкою. Сучасний ремонт з елементами декору, картини на стінах, розкішні меблі.
А як же з культурою в селі?
До   садиби подружжя Марчук Петра і Марії, ще за часів Польщі сходилися молодь і дорослі з навколишніх сіл.
Господар грав на скрипці, а господиня на бубні  і місце, яке тоді називали Забава було місцем відпочинку. Молодь танцювала, співала, а дорослі читали книги, які були в подружжя: БІБЛІЮ,  твори Т.Г.ШЕВЧЕНКА.
В 1948 році заможних господарів було виселено на заслання і в цьому будинку було відкрито сільський клуб і бібліотеку. Завідувала бібліотекою вчитель Мишина Поліна Федорівна, яка внесла великий вклад в формування фонду бібліотеки.
На цей час була дуже слабка матеріальна база. Ні стільців, ні стелажів не було, книги лежали просто на підлозі. Але не дивлячись на те , читачів було багато. Як згадує 82-річна Ростопчена Леокадія в бібліотеку йшли дорослі і малі. А Мартинюк Микола згадує, що на той час були дуже популярні вистави, які ставили молодь і дорослі. Сам він грав Марка в виставі Т. Г. Шевченка Наймичка , яку організували  завклубом і бібліотекар.
В 1960 році завідуючою бібліотеки призначено Омельчук Галину. На цей час бібліотечний фонд налічувався 10 тис. екземплярів книг.
В 1962 році було збудовано будинок культури в селі Льотниче , де і  була розміщена бібліотека-філія якою завідувала Коханська Лідія Іванівна.
Лідія Іванівна багато зробила ,щоб виховати у читачів любов до рідного краю. Проводила багато масових заходів, курси, вікторина, уроки моралі і права, доброти і милосердя, дитячі ранки, огляди і перегляди літератури
Йшли роки , міцнішала матеріальна база, збагачувався бібліотечний фонд. В бібліотеці працює досвідчений спеціаліст з вищою освітою, Решетило Вікторія. В бібліотеці нараховується 500 читачів.
Вік користувачів найрізноманітніший: зовсім   юні, діти, молодь, дорослі, та люди пенсійного віку. Інтереси теж різнопланові: хто цікавиться медициною хто веденням домашнього господарства, хто інформатикою, а хто просто читає книги для душі.
Для людей похилого віку та учасників війни організовано обслуговування книгою  на дому.
В 2002 році  призначено завідуючою бібліотеки-філії с. Льотниче Мороз Ірину Володимирівну, яка очолює книгозбірню і нині.
Її професійне кредо: іти в ногу з часом, відчувати все нове, оперативно реагувати на всі потреби соціуму. Під її орудою бібліотека стала рідним домом для односельців – від школяра до пенсіонера, тут можна почитати книгу або газету, поспілкуватися, цікаво провести вільний від повсякденних клопотів час.  Бібліотека обслуговує понад 450 користувачів та організовує свою роботу, виходячи із соціальних та життєвих потреб кожного члена громади. Цьому сприяє тісна співпраця з сільським головою Миколою Максимовичем Потапюком, виконавчим комітетом сільської ради та депутатським корпусом.
Книгозбірня впевнено виступає посередником між місцевою владою та жителями села, забезпечуючи «прозорість» прийнятих нею рішень. Тут створено «Банк пропозицій місцевій владі». В інформаційному центрі бібліотеки в окремих папках-досьє зібрані рішення виконкому, постанови сесій, розпорядження сільського голови. У місцевої громади користуються популярністю матеріали з найактуальніших питань сьогодення: «Соціальний захист малозабезпечених сімей», «Запобігання торгівлі людьми»,, фактографічні дані про діяльність установ, організацій, що діють на території села.
Бібліотекар 1 категорії систематично інформує односельців про нові надходження з питань діяльності органів місцевого самоврядування, змін у законодавстві України. Актуальними і корисними є матеріали рубрики «Майбутньому пенсіонеру», в яких зібрані нові законодавчі документи, що забезпечують пенсійне реформу. Книжкова полиця «Фонд соціального захисту повідомляє» знайомить мешканців села про зміни у соціальній сфері, пільгове забезпечення різних груп населення. Тут представлено зразки оформлення субсидії, допомоги на дітей тощо. Користується попитом інформація, акумульована у розділі  «Служба зайнятості інформує», з якої відвідувачі можуть дізнатись про вакантні місця на різних підприємствах.

У селі Льотниче Володимир-Волинського району у 2006 році відкрили територіальний центр, який дивує красою і навіть помпезною обстановкою. Сучасний ремонт з елементами декору, картини на стінах, розкішні меблі.
У 2007 році бібліотека змінила своє місцезнаходження і розмістилася у приміщенні НВК с. Льотниче, де і знаходиться сьогодні.
У центрі уваги завідувачки бібліотекою та читацького активу завжди був і є користувач.
Заради розширення послуг, удосконалення інформаційного обслуговування своїх односельчан, бібліотека взяла участь у Ш раунді конкурсу
« Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету» програми «Бібліоміст» у 2011 році і отримала перемогу.
В результаті, бібліотека отримала 3 комп’ютери, принтер, сканер, навушники, ліцензійне програмне забезпечення та безкоштовний Інтернет для громади села.
У2013 році було відкрито в бібліотеці-філії с. Льотниче Володимир-Волинської ЦБС «Пункт вільного доступу до мережі Інтернет»
Користувачі бібліотеки сьогодні мають можливість:
–    Не лише взяти додому необхідну книгу, ознайомитись із періодикою, а:
–    Одержати необхідну інформацію з будь-якого питання;
–    Роздрукувати, від сканувати потрібну інформацію;
–    Зробити запис на електронний носій;
–    Оволодіти навичками роботи в мережі Інтернет;
–    Поспілкуватися за допомогою SKYPE – телефонії;
–    Стати учасником ін форм-оновлених заходів бібліотеки.
Запрошуємо відвідати нашу книгозбірню!


Схожі записи:

  • Година пам’яті
  • Проведено літературно-музичну композицію «Доля Кобзаря»

  • Кількість переглядів: 1 066

    Залишити коментар

    82 + = 91